Репозиторій ДУ "ІРЕЕД НАН України"
Institutional Repository of the SO "Institute of Market and Economic & Ecological Research of the NAS of Ukraine".
Ласкаво просимо до електронного репозитарію Державної установи Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України.
Репозиторій призначений для накопичення, систематизації, довготривалого зберігання та забезпечення відкритого доступу до повнотекстових рукописів, що містять результи наукової діяльності Інституту. Тут представлені електронні версії наукових публікацій, наукових видань Інституту, аналітичних матеріалів, звітів з науково-дослідних робіт, монографій, матеріалів конференцій та інших інформаційних матеріалів, що містять наукові результати щодо створення і прирощення нових знань в сфері розвитку ринкового середовища і економіко-екологічних досліджень.
Ресурс функціонує за принципами відкритого доступу, що відповідає міжнародним науковим практикам і сприяє підвищенню видимості, цитованості та інтеграції результатів досліджень Інституту у світовий науковий простір.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
- У зібранні розміщено праці, що видані науково-технічною бібліотекою ДУ «Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України»
- У 1971 році було створено відділ економіки моря і Світового океану. З 1992 року перейменовано у відділ економіко-екологічних проблем приморських регіонів, а з 2021 року – відділ економіко-екологічного розвитку приморських регіонів.
- Відділ економічного регулювання природокористування було засновано у 1992 році. Головним науковим напрямком відділу є теоретичні та прикладні проблеми економіки природокористування і управління сталим розвитком територіальних економіко-екологічних систем. В цілому за період існування відділу видано більше 59 монографій, 13 підручників, 11 брошур. Наукові та науково-практичні здобутки знайшли своє відображення в більш ніж 339 наукових статтях. На протязі періоду існування відділу захищено 35 дисертацій, з яких 7 на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук.
- Відділ було засновано у 1970 році. Головним науковим напрямком відділу є розв’язання теоретичних проблем та розробка науково-практичних рекомендацій щодо розвитку ринкових відносин та формування механізмів регулювання економічних систем, обґрунтування положень щодо підвищення ефективності функціонування національних товарних ринків з урахуванням впливу внутрішніх і зовнішніх трансформацій.
- Відділ було засновано у 1971 році. Головним напрямком відділу є наукове забезпечення ефективного функціонування ринку транспортних послуг та використання національної транспортно-технологічної системи. За період існування відділу опубліковано більше 500 наукових праць, зокрема, 35 особистих та колективних монографій, 10 підручників та навчальних посібників, 12 методичних рекомендацій, захищено понад 80 кандидатських та докторських дисертацій по проблемам транспортної галузі та зв’язку.
Нові надходження
Item type:Документ, Теоретичні передумови формування інноваційної парадигми «зеленої» економіки в системі сталого розвитку міського транспорту(Державна установа “Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України” / State Organization "Institute Of Market And Economic&Ecological Researches of the National Academy of Sciences of Ukraine", 2018) Ільченко Світлана Вікторівна; Ilchenko Svitlana V.Актуальність. Відсутність розуміння взаємозв’язку між станом навколишнього середовища та ступенем деградації міських агломерацій веде до зростання суспільно необхідних витрат на охорону, використання та відтворення природного середовища та компенсаційних витрат на підтримку і забезпечення якісного стану довкілля, поступового зниження якості та кількості природних активів, загострення проблем розвитку міст як екосистем життя людини. У той же час, зростання економіки призводить до зростання забруднення навколишнього середовища. Цей факт підтверджується статистичними даними. Тому вибираючи стійкий шлях розвитку, необхідно орієнтуватися на механізми, які будуть сприяти перетворенню структури економіки таким чином, щоб її подальший розвиток не загрожував навколишньому середовищу і не знижував якості осередку життя громадян цієї країни. В цьому розумінні доцільно формування нової інноваційної парадигми “зеленої економіки” у напрямі виконання завдань, встановлених Цілями сталого розвитку. Мета та завдання. Мета статті полягає у визначені та обґрунтуванні передумов формування інноваційної парадигми “зеленої економіки”, настання яких має забезпечити екологізацію міського транспорту в системі його сталого розвитку. Результати. Обґрунтовані у статті рішення встановлених завдань пропонується впроваджувати лише шляхом цілісного, глобального підходу. Оскільки якісні трансформації не можуть обійтися без істотних фінансових ресурсів, обсяги яких постійно знижуються завдяки впливу зовнішніх факторів, що також стосується й розвинених країнах світу, то на перший план виступають саме ті механізми, які дадуть можливість при мінімальних інвестиційних ресурсах отримати бажаний результат. У статті робиться наголос на створення прийнятних умов або, як мінімум, відхід від політики лише адміністративних заборон, глобального контролю всього та непершкоджання еволюційному розвитку подій у межах сформованих рамкових умов. Висновки. У статті пропонується обґрунтований перелік базових механізмів, які мають бути покладені в основу функціонування і розвитку різних міських транспортних систем. Наголос зроблено на необхідність інноваційного розвитку транспорту, яке має виражається, також, у вигляді програм і стратегій, які підкріплюються податковими, субсидіарними, законодавчо-правовими та іншими преференціями. Визначені провідні напрями цього розвитку, підсумовані у вигляді переліку першочергових та визначальних дій.Item type:Документ, Сучасний інструментарій забезпечення екологізації розвитку національної моделі «зеленої» економіки(Державна установа “Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України” / State Organization "Institute Of Market And Economic&Ecological Researches of the National Academy of Sciences of Ukraine", 2018) Карпенко Ольга Олексіївна; Karpenko Olga О.; Туренко Єлизавета Андріївна; Turenko Yelizaveta A.; Карпенко Герман Юрійович; Karpenko Herman Yu.Актуальність. Домінування в національній економіці ресурсоємних багатовідхідних технологій та відсутність виваженої державної політики, що регулює утворення, накопичення, зберіганням, перероблення, утилізацію та захоронення відходів призвело до критичної ситуації, що характеризується подальшим розвитком екологічних загроз. Низьки темпи прийняття та реалізації правових норм щодо впровадження інноваційних технологій за видами економічної діяльності, недостатньо ефективне використання природо ресурсного потенціалу та неготовність бізнес-середовища до активізації впровадження інноваційної моделі «зеленої» економіки призводять до поглиблення екологічної кризи і загострення соціально-економічної ситуації в суспільстві. Адже високий рівень утворення відходів та низькі показники їх використання як вторинної сировини призвели до того, що в Україні щороку в промисловості та комунальному секторі нагромаджуються значні обсяги твердих відходів, з яких лише незначна частина застосовується як вторинні матеріальні ресурси, решта потрапляють на звалища. Даний факт обумовлює необхідність реформування і розвитку з урахуванням світового досвіду всієї правової та економічної системи, що регулює використання природних ресурсів, оскільки відмінність ситуації, що склалася в Україні, порівняно з іншими розвинутими країнами полягає у великих обсягах утворення відходів та у відсутності інфраструктури поводження з ними. Саме «зелена» економіка є невід'ємним та ефективним інструментарієм діяльності у всіх сферах життедіяльності, а саме: у сфері транспорту, агро сфері, у сфері поводження з відходами та енергетиці. Це не просто можливість, а обов'язковий шлях розвитку для всіх країн і держав, у тому числі і країн-членів ЄС. Мета та завдання. Метою статті є визначення інструментальних засад регулювання та забезпечення економічного розвитку процесу екологізації національної моделі «зеленої» економіки. Для досягнення цієї мети заданнями постають дослідження генезису теоретичних концепцій щодо забезпечення екологізації розвитку національної моделі «зеленої» економіки, визначення норматвино-правових важелів активізації застовуння принципів більш чистого виробництва та обґрунтування наукових положень щодо розробки організаційно-економічного сценарію розвитку національної моделі «зеленої» економіки. Результати. Розглянуто інституціональні засади забезпечення екологізації розвитку національної моделі “зеленої” економіки. Визначено, що подальше економічне зростання залежить від формування ефективної інноваційної політики держави, яка б базувалась на останніх науково-технічних досягненнях та трансферу екологобезпечних технологій; забезпечення трансферу наукових досліджень в ресурсозберігаючі, наукоємні, мало і безвідходні технології, конкурентоспроможні товари та послуги та активізації процесів формування екологоорієнтованого бізнес-середовища відповідно глобальних викликів світового розвитку. Обґрунтовано, що на сучасному етапі важливо забезпечити максимально повну реалізацію економічного потенціалу регіонів у стратегії формування високопродуктивної еколого-економічної системи, що можливо лише за рахунок реалізації курсу «зеленої» економіки. Визначено напрями та пріоритети розвитку вторинного ресурсокористування з урахуванням як сучасних реальних можливостей, так і довгострокових економічних, соціальних і екологічних інтересів суспільства; широке запровадження державно-приватного партнерства, взаємодії та співробітництва в центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування; науково-технологічне та методичне забезпечення управління відходами на інноваційних засадах; значне підвищення ролі регіонів та громадянського суспільства у реформуванні сфери поводження з відходами; забезпечення фінансування та здійснення визначених заходів для подальшого вдосконалення системи управління поводження з відходами на традиційних засадах. Сформульовані три групи інструментарію для просування ресурсоефективного низьковуглецевого економічного розвитку, а також для контролю за процесом переходу: імперативні, економічні та диспозитивні інструменти. Висновки. Обґрунтовано, що важелями інституціонального забезпечення активізації процесу екологізації української національної моделі «зеленої» економіки можна вважати:динаміку інституційних та законодавчо-регуляторних реформ в України стосовно імплементації моделі «зеленої» економіки в механізмі державної політики;розбудову державних та регіональних інститутів управління;трансформацію суспільних відносин та модифікацію адміністративного управління з насиченням її екологічної домінантою та розбудову заходів щодо визначення пріоритетних сегментів екологізації національного розвитку. Визначено, що концепція розвитку «зеленої» економіки повинна визначати економічну складову, яка цементує зростання економічного потенціалу у секторальному розрізі держави;соціальну складову, яка слугує підґрунтям покращення системи життєзабезпечення населення України та екологічну складову, яка формує базис для реалізації екологобезпечної політики держави. Зазначене підтверджує актуальність та важливість інституціонального забезпечення активізації процесу екологізації української національної моделі «зеленої» економіки, яка має включати в себе основні законодавчі регламенти державної екологічної політики та міжнародні тенденції екологізації суспільного розвитку на засадах «зеленої» економіки..Item type:Документ, Контент-аналіз дисертацій з економічної безпеки підприємства, захищених в Україні за 2000-2018 рр.(Державна установа “Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України” / State Organization "Institute Of Market And Economic&Ecological Researches of the National Academy of Sciences of Ukraine", 2018) Дуб Богдана Станіславівна; Dub Bohdana S.Актуальність. Актуальність проблеми забезпечення економічної безпеки підприємства у сучасних умовах господарювання постає особливо гостро через зростаючу кількість збиткових та збанкрутілих суб’єктів, брак ресурсів для ефективної діяльності, ризиками, загрозами та небезпеками внутрішнього та невизначеністю зовнішнього середовища тощо. Практична діяльність компаній із гарантування економічної безпеки потребує науково-методичного забезпечення, яке б розкривало кращі практики, узагальнювало наявні теоретичні напрацювання, методичні положення та прикладні розробки. Хоча первинною ланкою наукової комунікації є стаття, для аналізу обрано дисертаційні роботи з економічної безпеки підприємства як найбільш уніфікована форма представлення результатів наукового дослідження у цій галузі знань. Мета та завдання. Метою статті є проведення контент-аналізу захищених дисертацій з економічної безпеки підприємства задля визначення загального стану дослідницької галузі, ступеню координації наукових зусиль та основних тенденцій оприлюднених досліджень. Результати. Обрано дисертаційні роботи виключно з економічної безпеки підприємства, вибірка за 2000-2018 рр. склала 205 робіт. Подальший аналіз проведено за критеріями методу оброблення масивів даних LATCH - Location (розташування); Alphabet (алфавіт); Time (час); Category (категорія); Hierarchy (ієрархія). Визначено низку наукових спеціальностей, кількість кандидатських та докторських дисертацій, основну категорію в тематиці дисертацій, динаміку захистів, провідні установи, географічні центри та галузі. Виявлено певні закономірності масиву робіт, також що сталої динаміки у дослідженнях економічної безпеки підприємства за різними спеціальностями не спостерігається, є періоди зростання та спаду, є п’ять закладів вищої освіти України, де захищено найбільше робіт; виділяються сім географічних центрів дослідження економічної безпеки підприємства. Висновки. Існує певна повторюваність тем та напрямів досліджень у різних спеціальностях щодо вивчення економічної безпеки підприємства. При підрахунку частотності понять у темах дисертаційних робіт визначається відмінність спеціальностей і відповідно досліджень в їхніх рамках: 21.04.02 орієнтована на комплексне вивчення системотворення, міжнародних стандартів з економічної безпеки, взаємовпливу національної безпеки та економічної безпеки підприємств тощо. Маємо узгодити напрями досліджень в рамках різних наукових спеціальностей з теми економічної безпеки підприємства, гармонізувати термінологію (у т.ч. з іншомовними відповідниками), розробити ефективні теоретико-методичні положення та прикладні рекомендації для практичної діяльності фахівців чи менеджерів сфери економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності.Item type:Документ, Розробка цінових стратегій, що підтримують позиціювання бренду: стратегічні чинники маркетингової політики(Державна установа “Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України” / State Organization "Institute Of Market And Economic&Ecological Researches of the National Academy of Sciences of Ukraine", 2018) Грінченко Юрій Леонідович; Hrinchenko Yuriy L.; Робул Юрій Володимирович; Robul Yuriy V.; Залюбінська Людмила Миколаївна; Zalyubinska Lyudmyla M.Актуальність. Маркетингова політика на сьогоднішній день стає більш комплексною і більш орієнтованою. На багатьох споживчих ринках існує тенденція до диференціації та брендінгу продукції як відповідь на дефрагментацію ринку. Бренд - це не просто інструмент просування; він на довгий час формує відносини між компанією та клієнтами. Бренд - це концепція, яка повністю ґрунтується на розумінні потреб клієнтів та оцінці відповідних цінностей. Тим часом цінова політика залишається консервативною частиною маркетингу, яка в основному спирається на внутрішні чинники. Бренд вимагає ретельного позиціонування та дотримання ціни. Перетворення ціноутворення на потужний стратегічний інструмент для отримання бажаного сегмента маркетингу передбачає цінове позиціонування. Проблема пов'язана з дилемою задоволення очікувань клієнтів щодо їх готовності платити певну ціну та фінансових цілей на основі прибутковості. Мета та завдання. Метою статті є визначення концептуальної основи розробки стратегії ціноутворення, яка відповідає позиціонуванню бренду та забезпечує цільові вимоги до прибутку. Для розробки відповідної політики ціноутворення структурований комплексний процес позиціонування має бути розроблений та впроваджений по кроках. Позиціонування може стосуватися різних факторів, починаючи від якості та споживчої цінності, до цін і переваг конкурентів. Наступним завданням є забезпечення фінансової ефективності цінової політики. Це вимагає глибокого аналізу як зовнішніх, так і внутрішніх факторів фірми. Стратегічне бачення відображатиме ціль позиціонування. З'являються кілька варіантів цінової стратегії, а завдання компанії - вибрати найбільш відповідний. Результати досліджень. Сама цінова політика не повинна бути жорсткою, але її головна мета - підтримати стратегію розвитку бренду. Існують три загальні варіанти таких стратегій. Перший з них зосереджується на збільшенні прибутку від продажів до лояльних клієнтів. Тому бренд стає більш цілеспрямованим, його просування більш агресивним, а позиціонування більш консолідованим. Як правило, ціна поступово зростає, спочатку на модифікаціях нового продукту, спеціальних серіях, у поєднанні з додатковими послугами і так далі. Але ціна зростає до тих пір, поки лояльність споживачів зберігається. Друга стратегія спрямована на збільшення сегмента лояльних споживачів шляхом "захоплення" споживачів, лояльних до інших брендів або нелояльних до будь-якого бренду взагалі. Одним з варіантів такої політики є агресивне ціноутворення. У більшості випадків створюється продукт з надзвичайно конкурентоспроможним співвідношенням "ціна-якістю" і потужною маркетинговою підтримкою, спрямованої на формування нової групи лояльних споживачів. В результаті ціна не зміниться в довгостроковій перспективі, у той час як продажі зростають. Ключем до успіху в цій політиці є запобігання "заманюванню" лояльних клієнтів на противагу до нових споживачів. Третя версія стратегії розвитку бренду передбачає її розширення на нові сегменти ринку. Акцент бренда стає більш розпливчастим, він більше орієнтований на властивості продукту, а не на споживчі уподобання. Ціна стає менш емоційною, але більш раціональним фактором вибору споживача. Ціноутворення стає подібним до цін на небрендованому ринку. Висновки. Таким чином, для досягнення стійких фінансових цілей необхідно враховувати в основному ірраціональні фактори ціноутворення, серед яких найбільш важливим є бажання споживачів платити за продукт певну ціну. Брендовані ринки визначаються переважанням ірраціональних аспектів ціноутворення. Тому цінова стратегія спрямована на інтенсивне використання засобів комунікації. Раціональні фактори, такі як обсяг сегмента цільового ринку, споживча вартість та конкурентоспроможна ціна, також відіграють важливу роль у формуванні фінансового успіху ціноутворення на ринках брендованої продукції.Item type:Документ, Пропозиції щодо формування механізмів попередження виникнення ризиків екологобезпечному розвитку в паливно-енергетичному секторі(Державна установа “Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України” / State Organization "Institute Of Market And Economic&Ecological Researches of the National Academy of Sciences of Ukraine", 2018) Гетьман Олена Леонідівна; Hetman Olena L.Актуальність. З урахуванням енергозалежності країни, існуючих енергетичних, екологічних та соціальних загроз безпечному розвитку внаслідок підвищення тарифів на тепло і електроенергію та зростання цін на продукцію і послуги всіх секторів економіки виникає необхідність визначення стратегічних напрямків менеджменту ризику у паливно-енергетичному секторі. Вибір варіанту управління, в основу якого покладено особливості попередження та зниження ризику до можливо низького рівня у паливно-енергетичному секторі набуває особливої актуальності. Мета та завдання. Метою статті є обґрунтування механізмів управління екологобезпечним розвитком паливно-енергетичного сектору, виявлення напрямків регулювання і способів мінімізації нині існуючих ризиків та превентивних умов щодо попередження виникнення загроз та ризиків у паливно-енергетичному секторі економіки. Результати. У статті обґрунтовано та запропоновано механізми управління екологобезпечним розвитком паливно-енергетичного сектору. Розглянуто напрямки регулювання, способи мінімізації нині існуючих ризиків та превентивні умови щодо попередження виникнення загроз та ризиків в паливно-енергетичному секторі економіки. Представлено системне уявлення про закономірний зв'язок між існуючими ризиками та їх наслідками залежно від джерела загроз та визначено етапи моніторингу загроз, які мають бути підґрунтям для прийняття управлінських рішень. Аналізуючи дослідження зарубіжних та вітчизняних вчених, дійшли висновку, що використання альтернативної енергетики в паливно-енергетичному сектору зміцнює енергетичну та екологічну безпеку та виділено ряд необхідних сучасних кроків, які будуть сприяти екологобезпечному розвитку України. Спираючись на аналіз сучасного стану використання енергоресурсів та розвитку енергетики в Україні, доведено наявність потреби збільшення частики виробництва первинної енергії з альтернативних джерел енергії, які можуть вирішувати критичні проблеми у регіонах України. Дослідження міжнародної практики інвестування в екологобезпечний розвиток держави, засобів та тенденцій стимулювання, дозволили запропонувати організаційно-управлінські заходи забезпечення дієвості механізмів. Доведено, що для отримання максимально позитивного економіко-екологічного ефекту у рамках національної енергетики необхідно віддавати перевагу проектам з найвищою інвестиційною ефективністю для отримання позитивного економічного, екологічного, соціального та ресурсного ефектів. Обґрунтовано необхідність застосування комплексного підходу до формування системи механізмів забезпечення ефективного екологобезпечного розвитку паливно-енергетичного сектору, який синтезує системний, менеджментний, інтегрований, інноваційний підходи та дозволяє всебічно дослідити процеси управління та використання альтернативних джерел енергії. Запропоновано комплекс механізмів державного, регіонального, місцевого екологоорієнтованого регулювання екологобезпечного розвитку паливно-енергетичного сектору. Висновки. Встановлено, що управління екологобезпечним розвитком паливно-енергетичного сектору є сукупністю процесів, що забезпечують перетворення існуючих проблем в новий стан шляхом застосування певних керованих дій. Теоретико-методологічні та концептуальні засади створення системи управління екологоорієнтованим розвитком паливно-енергетичного сектору, запровадження стратегії та механізмів стратегічного управління, що забезпечують довгостроковий розвиток на засадах екологізації становлять предмет і перспективи для подальших наукових досліджень в даному напрямку.